Олександр Нікітін: "Обличчя у нас були просто зелені"

Точніше – "Тільки кохання", тому що на каналі "1+1" гряде прем'єра цього серіалу, де секс-символ "Танцюю для тебе" грає головну роль.

- Олександре, ви одразу ж після завершення "Танцюю для тебе" поїхали до Москви?

- Так. Треба було терміново щось змінити – обстановку, обличчя, оточення – щоби мозок, очі, тіло могли відпочити.

- До Києва знову не збираєтеся?

- Можливо, приїду... Тим більше, що вже скоро – прем'єра нашого серіалу "Тільки любов".

- Ваша партнерка по серіалу Магдалена Гурська навіть приходила на ефіри "Танцюю для тебе"...

- Приходила. У принципі, приходили всі учасники серіалу – зйомки йшли через павільйон, тому бачили майже кожен ефір, підтримували. Було дуже приємно.

- Щось казали – чекали чи не чекали від вас таких танців?

- Ні, нічого такого не казали. Але підбадьорювали. Казали: "Тримайся, усе нормально!" Бо знали, бачили, яким я буваю... Цілий день зйомки, цілий вечір до ночі – репетиції танців. Але це все нормально. Коли погоджуєшся на такий проект, ти ж розумієш, на що йдеш. І тут вже нарікати не доводиться, тому що ти знаєш, на що погоджувався. Це вже ситуація на характер: зробиш – не зробиш. Ну, і потім, ми ж старалися для когось – для дитини, щоб у неї здійснилася її мрія. Тут включаються вже трошки інші сили, навіть вже не твої внутрішні, а приходять до тебе ззовні.

- Хто приходив підтримати вас у студії? Ви ж родом з України, вчилися в Харкові?

- Ні, я родом не з України, я народився в Прибалтиці. Там служив мій батько, він був військовим. Але я навчався в Харківському театральному інституті.

- Хтось із родичів якось вас підтримували?

- Мама дуже переживала. Вона живе у Світловодську, і дивилася всі ефіри. А інша моя рідня живе за межами України. І не бачила цього... Цього шоу.

- Хто був вашим головним вболівальником?

- Мама, звичайно, мій головний вболівальник!

- І який танець їй найбільше сподобався?

- Усі.

- А вона чекала від вас такого?

- Ну, вона просто дивилася, і не казала, що чекала – не чекала. Тут питання в іншому – вона бачила мене, і це вже добре. Тому що у мене немає часу ні заїхати до мами, ні з дружиною побачитися по-нормальному. Я от якось звик, що в мене в холодильнику хоч щось є поїсти, а під час зйомок серіалу і танцювального шоу заходив у квартиру – а в тебе миша повісилася. Правда, не було часу навіть до холодильника дійти. Прийшов – і в душ. А там ще якось так добре: розслабився, пішов, доходиш до подушки, і... ранок, вже дзвінок, і ти біжиш знову. Ти розумієш, що весь час проводиш на кіностудії Довженка.

- У Вас були якісь травми?

Такі, щоб розрив зв'язок – не було. Але хребці зміщалися, і спину надривав, і в Каті там теж страшно було – і коліна, і п'яти, все поздирали повністю на цій фарбі в номері під музику Ігоря Крутого. І билися головами. Чого тільки не було...

- Який ефір став для вас найскладнішим? Форс-мажор якийсь?

- Дуже складних ефірів було кілька. Але, мабуть, найскладніший, все ж таки, був, коли ми танцювали хіп-хоп і танго в одній програмі. А на другому місці за складністю, або такий само складний – це був циганський танець. Циганський танець – бо не було часу його робити і проходити, ми його ставили за два дні. Він був дуже складний за дробушками - потрібно було дуже точно потрапити в кінці і відбарабанивши ці всі дробушкі. І ми ж ще дуже сильно вибивали ногами...

- Так, напевно, навіть за межами павільйону було чути, як ви стукали...

- Ну, мені потрібно було дуже сильно це робити, інакше – мені сказали – не буде чутно глядачам. Там стояли дуже погані мікрофони. Тому ми так і довбали. Діма Дікусар сказав: "Пробий цю підлога! Так, щоб журі відкотилося назад". Я кажу: зрозумів! Ну, ми так і довбали у танцзалі... А на хлопавках повідбивав собі всі долоні – вони аж червоні були. Ось він був дуже складним, тому що було всього два дні на підготовку.

- А танго - чому?

- А танго з хіп-хопом – тому що це два дуже різних жвавих танці. Танго на потрібно танцювати на півзігнутих – і там ноги відвалюються! І хіп-хоп дуже швидкий, і теж весь на ногах. Два дуже енергійних танці. Здається, що танго якесь не енергійне - ні фіга собі! Там таке! Всі ці штуки з плечима – щоб не дай Бог плечі якось не так були! Мені сказали – постава! стойка! – це найголовніше в танго. Рівна спина, плечі, голова, поворот, руки – це все був просто кошмар! І хіп-хоп – абсолютно все інше. Складність – на різницю того й іншого танцю. І обидва танці потрібно було танцювати в один вечір! Якщо б в один вечір потрібно було танцювати вальс і танго, наприклад, вони все ж таки схожі. А ці – абсолютно різні! І ще в танго треба з п'яти ходити – не з носка! І я пам'ятаю, що ми репетирували ці танці, репетирували, репетирували... І, можливо, вже втома давалася взнаки. Тому що у нас був ефір, і нам запропонували потім прийти подивитися запис. Ми заходимо, і в першому кадрі – ліжко, на якому ми нібито лежимо і я побачив своє обличчя і Катине. А ми після хотіли ще йти репетирувати – але подивилися на себе і вона каже: "Все! Ідемо відпочивати, досить!" Тому що обличчя у нас були просто зелені...